1 августа в нашей обители еще один храмовый праздник — день памяти преподобного Серафима Саровского, в честь которого освящен Престол монашеского домового храма. В каждом монастыре есть свой, особо почитаемый и любимый святой. В нашей обители это преподобный Серафим Саровский чудотворец. Почему именно его выбрали братия в покровители их домового храма? Может быть потому, что Серафим был монахом и жил, как и они в лесу… Может быть, потому что кто же лучше Серафима поймет монашеские трудности. А может быть, потому, что его обращение «Радость моя!», так утешает и, как сказано в молитве к святому «Никтоже от тебе тощь и безутешен отыде» — никто не уйдет от него не утешенным. Была отслужена праздничная Литургия с молебном Серафиму Саровскому и совершен крестный ход вокруг храма. Как и во времена святого, с его праздника «никтоже тощь отыде» — все гости были угощены обедом.

На проповеди один из отцов сказал:

Батьків своїх ми відчуваємо всім своїм нутром, всією своєю душею. Тому що ми знаємо з самого  дитинства  тата, маму, ми знаємо що таке батьківське слово. Ми знаємо, коли нам важко, коли ми ще маленькими були і нам було важко, ми прибігали до тата  і жалілися, до мами… Ми тоді ще не знали Бога, а знали лише тата, а потім, коли ми вже пізнали Бога, для нас Бог став самим найголовнішим Батьком, нашим Отцем, нашим Создателем. Іноді вже проходить половина життя у людини, і вона втрачає своїх батьків, і вона стоїть перед Богом, і вона по іншому, навіть, дивиться на Бога, і вже вона тільки до Бога приходить: Господи, Ти мій Отець, Господи, Отец мій і мати моя остались на мя. І так само святі Богоугодники, вони для нас, як рідні люди. Вони над нами,   майже над духовним батьком і благодать від Бога вершать наші душі, які іноді в хворобі, і в скорботі знаходяться, і ми до них іноді приходимо, чим більше наша душа болить, тим більше ми шукаємо того  батьківства, яке було б над нами, для того, щоб нам було до кого притулитися і сказать комусь «тато, мама». Чим старше стає людина, тим більше вона цього потребує.

.

Преподобний Серафім Саровський був саме таким старцем-утешителем, який дійсно став для тисяч і тисяч людей  найріднішою і найближчою людиною. Він, коли вийшов зі свого затвора, і Матір Божа благословила йому приймати людей, втішати їх в їхніх скорботах, звичайно, він мав від Бога дар зцілення, провидення, кротості, втішання та розсудливості, і був старцем дуже благодатним, але найбільше — те, що він життя присвятив своє Богу.

.

І людина, яка приходила, змучена і страждаюча душа, яка йшла до нього з багатьма питаннями, багатьма своїми хворобами і скорботами, вона, коли приходила і бачила його очі, його погляд, який просто не можна передать, описать, зобразить, живий, такий, батьківський, мабуть, ми можемо сказати, але ця людина має бути пройнята такою любов’ю, коли бачила цей погляд і його слова Христос Воскрес, і всі ці тисячі запитань, які роїлися в голові, які людина несла до нього, всі ті скорботи, які вона хотіла йому розказати, як часто буває у нас з вами, вони ніби десь діваються і вже нічого не хочеш питати, нічого  не хочеш говорити. Просто хочеться постояти біля нього у тиші і відчути, що ми, як діти перед ним, хочемо побути хоч трошки біля свого старця: біля такого близького і рідного, свого отця духовного. І так кожна душа, що приходила, отримувала полегшення, тому він міг приймати тисячі і тисячі людей, тому що оця благодать любові виливалася,  і людина, яка приходила, уже не мала ніяких запитань. Всі скорботи розсіювалися одним словом його.

.

І так само і зараз, браття і сестри, як пообіцяв преподобний старець, коли чада його сокрушалися і плакали, і питали: — Батюшка, а як ми будемо, коли ви відійдете від нас, що ми будемо робити, до кого ж ми підемо? А він сказав: — Приходьте до мене на могилку, приходьте і все як живому розкажіть, і я вас втішу, я вам допоможу.

.

Также і зараз. Хто з вірою приходить до святих мощей, в його святу обитель, всі отримують від нього незриму  утіху, всі стоять перед ним, ніби як перед живим, як перед батьком, якого шукали, чекали, просили, молилися до нього, особливо у Дівєеєво, де почивають його святі мощі. Той, хто молився біля його мощей, ніколи не забуде той момент, коли стоїш біля раки, біля цього великого святого, відкриваєш перед ним свою душу, стоїш, як біля живого. Настільки він з любов’ю всіх обіймав, настільки і зараз його любов ллється від раки, від святих мощей і утішає страдаючих.

.

І ми, браття і сестри, маємо на небесах з вами таких молитвеників за нас, ходатаїв і прошальників, які невтомно за нас моляться, і коли наша молитва буде невтомною, то ми будемо отримувати від них благодатну поміч,  тому що їхня поміч не втомлюється, тільки наша молитва може втомитися і із-за цього ми не отримаємо цієї помочі.

.

Працюємо ми вдома чи на роботі, дім, сім’я, робота — всі ми зайняті люди, на молитву часу мало, хто помолився, хто не помолився, хто тільки перехрестився, хтось може і забувся — отака наша молитва. Але, коли ми даже працюємо, чи на городі, чи на роботі, чи в дорозі, ми можемо молиться Богу, молиться угодникам Божим. Дуже допомагає, коли ми призиваємо святих Божих угодників, душа як би відчуває їх відповідь на молитву, душа утішає, тому що ми їздимо по святим місцям, прикладаємось до ікон, ми читаємо їхні житія, вони рідні нам по духу, вони рідні нам, навіть, по земному життю, і ми знаємо, що вони пережили все те, що ми переживаємо, вони теж були людьми, вони теж хрест, як ми несли. Коли ми молимось і призиваємо їх, цих святих угодників Божих, звичайно відчуваємо, що вони також за нас переживають, бо вони всі пройшли таке саме життя як ми. Вони у всьому також іскушалися як ми. Вони трудилися, як ми. Коли ми їх згадуємо, вони нас згадують, і коли наша душа розташована, коли вона в сміренії і покаянії, ми їх чуємо, ми чуємо їхні відповіді.

.

І, дай Боже, браття і сестри, по молитвам святих угодників Божих, щоб ми завжди були почуті, щоб ми від усієї душі так молилися, щоб нас на небесах почули, ходатайством святих угодників Божих. Дай Боже, всім нам, брати і сестри, молитвами преподобного нашого Серафіма Саровського, щоб ми найголовніше в житті навчилися любити, каятись, молитись, прощати, трудитись заради Господа і своїм трудом духовним досягнуть того всім нам бажаного і жаданого Царства небесного, і там нам сподобитись разом з усіма святими і преподобними і праведними бачити світле лице Господа нашого. Амінь.

Преподобный отче Серафиме Саровский, моли Господа Бога о нас!

Flickr Album Gallery Powered By: Weblizar